Борис Беспалий: «БЮТ може програти президентську гонку тільки інфляції, а не політичним опонентам»
В силу конфліктів з керівництвом НСНУ Борис Беспалий вже не народний депутат і не «нашоукраїнець», тож спілкується з журналістами не в кулуарах парламенту, а в парку біля метро «Нивки». На жаль, сьогодні так може закінчити кожен політик, який наважиться критикувати дії свого партійного керівництва. Проте в цьому є свої переваги, бо Борис Якович тепер може відверто говорити про свою колишню партію та її почесного голову. Щоправда, в інтерв’ю «Главреду» він з жалем пророкує похмуре політичне майбутнє для Президента і називає ім’я людини, яка сьогодні насправді контролює більшість в НСНУ. «Тимошенко вже має більшість у фракції НУНС» Борисе Яковичу, партія «Наша Україна» вам не чужа, ще рік тому ви були одним з облич цієї політичної сили. Як зараз ви оцінюєте той шлях, який пройшов НСНУ за останні роки? На кінець 2004 року «Наша Україна» була найпотужнішою політичною командою незалежної України, а сьогодні вже не є суб’єктом української політики, бо відійшла на другий план. На плаву вона залишається тільки тому, що її лідером є Президент. Така еволюція є закономірною, адже з 2005 року проводилася лінія розгрому партії зсередини. Кампанія по пошуку «нових облич», фактично, розгромила стару команду. Ющенку мало було журавля в руках, йому захотілося журавлиного клину в небі, отримав же він тільки фотографію синиці. Президент досі робить ставку на «Нашу Україну» чи йому потрібен вже новий проект? Що він думає про цю партію сказати важко, але його дії направлені на фактичну заміну команди. Ставка з «Нашої України» була перенесена на більш ширше політичне коло. Дуже це яскраво проявилося в Києві. В той час я був депутатом від Києва, а київську «Нашу Україну» фактично очолював Володимир Бондаренко. Так ось, в 2005 році депутатів-мажоритарників від Києва на чолі з Бондаренком у Президента півроку не знаходилося часу прийняти. Натомість ставку було зроблено на стару команду Олександра Омельченка. «Наша Україна» нібито зробила свою справу й може відпочивати. Вона пройшла майже той шлях, що й інші демократичні сили, наприклад РУХ. З НСНУ зробили те ж саме – стимулювали внутрішні чвари й під прапором розширення бази знищили потужну політичну команду. Як ви реагували на знищення політичної команди «Нашої України»? Особисто я дуже шкодую, що так тоді сталося. На жаль, запобігти цьому я не зміг. Рік тому я й пішов з «Нашої України», бо шлях розгрому був шляхом в нікуди. Мені було по-людськи болісно дивитися, як команду, що віддала багато для країни й партії розгромили з середини. Мені шкода Президента. Адже сьогодні я не бачу, на кого він тепер може спиратися. Вже не має значення, чи розраховує Президент на НСНУ. За великим рахунком, Президенту вже немає на кого спертися в політичному плані. Адміністративно у нього є чиновники, якийсь інший адмінресурс. У нього залишилися тільки можливості домовлятися. Якщо так, то чи можливі домовленості з «регіоналами»? Не секрет, що були консультації Балоги й Колеснікова. Домовитися з «регіоналами» можна про що завгодно, але з їхніми виборцями не домовишся. Якщо вся Партія регіонів стане на коліна й попросить виборців голосувати за другий термін Ющенка, то люди ж не скажуть «єсть» і не побіжать голосувати за нього. Це очевидно. Ви знаєте, хто зараз приймає рішення в «Нашій Україні»? Ще рік тому всі важливі рішення в партії приймав її почесний голова. Ті, хто ці рішення не підтримували, наприклад я, мусили відходити або примирятися. Зараз же ситуація змінилася. Партія НСНУ й фракція НУНС разом зі своїми виборцями почала дрейф до Тимошенко, то ж ключові рішення там приймає Юлія Володимирівна. Через кого це відбувається, то вже інша справа. Підкреслюю, що ці зрушення в партії відбуваються разом із зрушеннями в думках виборців. В цій ситуації на Банковій бачать, що партія виходить з-під контролю. Далася команда всім вірним з «Нашої України» покинути партію. Першим вийшов глава Секретаріату Президента, щоб ніхто не сумнівався, звідки йде команда. Прапор піднято. Після цього хвилями з НСНУ мали вийти вірні Банковій депутати, члени Кабміну, глави державних адміністрацій. Такий процес розпочався, але захлинувся на самому початку. Чому? Не так сталося, як гадалося. Думали, що підуть колонами, а так не вийшло. Деякі губернатори посмикалися й зупинилися, а члени Кабміну навіть не рипалися. Хоча ми ж знаємо, що там є люди, зав’язані на Банковій. Ми побачили цілковиту перемогу у помаранчевому середовищі Юлії Володимирівни, її корені в НСНУ виявилися занадто глибоко пущеними. Ситуація, в якій опинилася Банкова, – це прямий наслідок ставлення Президента до своєї команди протягом останніх років. Якщо Тимошенко свою команду леліє та пестить, то Ющенко свою нещадно громив. Природно, що Тимошенко громила Третьякова, Мартиненка й Порошенка, адже це були її конкуренти. Але коли цю кампанію підхопили в «Нашій Україні», то це був початок кінця. Фактично, весь кадровий потенціал, який пройшов вогонь і воду, ось ця «Наша Україна» була розгромлена власниками очільниками. В цьому плані політики почесного голови щодо створення власної політичної сили була завідомо програшна. Я неодноразово казав на політраді й президії – що ми йдемо шляхом РУХу. Я говорив – «Дядьку, куди ти йдеш, там яма. Дядько йде, падає в яму, чухає потилицю й говорить: хто б міг подумати». Мені хотілося підкреслити прогнозованість ситуації. На жаль. Зараз створена партія «Єдиний центр», до якої відійшла частина НСНУ. Чи означає, що всі решта підконтрольні Тимошенко? Ні, насправді там все складніше. Багато «нашоукраїнців» дійсно пов’язують своє майбутнє з БЮТ. Умовно цю групу очолює В’ячеслав Кириленко, й вона має контрольний пакет в сучасній «Нашій Україні». Саме через це Банкова почала рятувати хоч щось, втративши контроль над цілим. Але в НСНУ є й люди, які мають позицію, що не збігається з БЮТ, проте, вони не хочуть зв’язуватися з таким завідомо програшними проектами як «Єдиний центр». Хто, наприклад? Той же Павло Жебрівський, який має достатньо самостійну позицію. Зараз він більше займається своєю місцевою командою. Юрій Ключковський також відстоює свою власну позицію. Проте, за будь-яких умов перспективу мають політичні сили, які мають підтримку людей. Сьогодні ж виборці підтримують або БЮТ, або ПР. Це визначає логіку подій. Тимошенко вже має більшість у фракції НУНС. І взагалі, якщо БЮТ комусь і програє президентську гонку, то тільки інфляції, а не політичним опонентам. Тема єдиної партії на базі НУНС вже закрита? Звичайно, Кириленко підняв це питання тільки тому, що формальним приводом виходу з партії Білозір, Петьовки, Кріля та Тополова було нестворення єдиної партії. Про це тоді сказав Ющенко, який усе це ініціював, тому керівництво НСНУ вимушене було зробити заяву про об’єднання. «Зараз переможе або Черновецький, або «чудо» Навіщо призначили дострокові вибори в Києві зараз, коли у Черновецького рейтинг високий, а у його противників сили розпорошені? Заряджена рушниця мала вистрелити. В 2006 році була широкомасштабна війна проти підвищення комунальних тарифів. Ці дії мали підтримку киян. Потім виникла певна пауза, БЮТ переключився на парламентські вибори. За цей час Черновецький в Києві зміцнився, а споживчі ціни переплюнули комунальні платежі в рази. Зараз БЮТ діяв за інерцією, проте вони не розрахували, що ситуація в думках киян змінилася. В мене у цьому зв’язку постають питання, хто розповідав байки лідеру БЮТ, що Київ буде взято, а Черновецький слабкий і не популярний? Схоже на ситуацію, про яку казав Наполеон – треба спочатку вв’язатися в бій, а потім розібратися в ситуації. Наполеон тільки говорив так, а наші політики таким чином вчинили. За рахунок чого Чернівецькому вдалося зміцнитися і вже зараз обійти всіх своїх конкурентів? Він запровадив дуже потужні соціальні програми. Люди ж мало думають, скільки їм не додали, вони бачать, що отримано. Про те, що місто нищать, теж не задумуються. Але щоб це побороти, треба єдність його опонентів, а її немає. Хто на ваш погляд зумів би перемогти Черновецького? Думаю, це може бути Кличко. Інших кандидатів не бачу. Він весь цей час займався Києвом. Об’єктивних перешкод, щоб він став єдиним кандидатом немає, але він ним не стане через суб’єктивні обставини. На жаль. Останнім часом складалося таке враження, що київська влада нібито домовилася з Президентом, й Черновецький має імунітет від перевиборів. Чому Ющенко дозволив перевибори? Насправді, Президент хотів захистити мера. Проте ми отримали практичне підтвердження того, що контрольний пакет в НУНС вже має Юлія Володимирівна, а не Віктор Андрійович. При чому ми мали знакову річ – Президент створив комісію, яка мала розібратися з Чернівецьким, але голосування в Раді показало, що БЮТ та НУНС «мало цю комісію на увазі». Все ж таки, чим закінчаться дострокові вибори у Києві? Колись, перед початком виборів у Києві в 2006 році я сказав, що на них переможе або Омельченко, або «чудо». Сталося саме так, як я і говорив – чудо перемогло. Сьогодні я продовжую свою фразу – зараз переможе або Чернівецький, або «чудо». Проте зараз чудо вже не в персональному вигляді, воно полягає в усвідомлені політиками своєї відповідальності перед киянами. Чудом буде, якщо опоненти Черновецького домовляться про підтримку єдиного кандидата й сформують ефективну команду. На жаль, здійснення такого простого й прагматичного кроку зараз мені видається дійсно чудом. Рік тому ви називали незаконними вибори до парламенту. Чи є такими нинішні вибори у столиці? Коли парламент минулого скликання допустив, щоб його розігнали, то заклав основу до незаконних виборів у Києві. Тоді мова насправді йшла про нищення українського парламентаризму. Те, що сьогодні парламент фактично опинився під плінтусом, є прямим результатом розгону попереднього парламенту на рівному місці. Незаконні вибори в Києві є наслідком тих подій.
| 
